Моноліт·База

Головна / Види

Види конструкцій

Монолітні стіни, колони та перекриття

Монолітний каркас і стінова схема: колони, перекриття, підпірні стіни підвалу, опалубка та послідовність зведення поверх за поверхом.

Монолітні конструкції — залізобетонні колони, перекриття й стіни, закладені на місці безпосередньо на об’єкті, — становлять основу сучасного житлового й комерційного будівництва. На відміну від панельних або збірних систем, монольт дає гнучкість у розпланюванні, посилює стійкість до деформацій і дозволяє адаптувати конструктив під геологічні умови. Це не проєкт і не навчальний матеріал; точні рішення щодо розмірів, армування й опалубки випливають з розрахунків за ДБН В.2.6-98 та ДСТУ Б В.2.6.

Монолітний каркас проти стінової схеми

Існують два основні підходи до монолітного конструктиву: каркасна система й стінова система.

Каркасна схема складається з колон (вертикальних елементів) та монолітних перекриттів, які спиратися на ці колони. Стіни при цьому — ненесучі перегородки, розміщені між колонами. Це дозволяє великі вільні прольоти (5–10 м і більше) й мінімізує кількість вертикальних несучих елементів. Каркас зручний для офісних будинків із відкритим плануванням, торговельних центрів і промислових будов.

Стінова схема спирається на монолітні несучі стіни, розташовані паралельно одна одній або в сітці. Перекриття спираються на ці стіни, а не на колони. Це рішення типове для багатоповерхового житлового будівництва, де просторові обмеження вимагають компактного розташування квартир, й забезпечує вищу жорсткість будинку.

На практиці часто комбінують обидва принципи: ядро жорсткості (несучі стіни) в центрі + периметрові колони, або каркас з бічними стінами, що також сприймають горизонтальні навантаження від вітру й сейсміки.

Монолітні стіни підвалу й підпірні стіни

Стіни підвалу й підпірні конструкції зазнають одностороннього тиску ґрунту. Такі стіни працюють як консоль: вони закріплені внизу (бетонування монолітних фундаментних плит або стрічок) й відповорюють навантаженню землею вгорі.

Товщину визначають на основі розрахунку на згинання й зсув. Для житлових будинків з підвалом глибиною 2,5–3,0 м орієнтовна товщина лежить у межах 200–300 мм, але точне значення залежить від глибини, типу ґрунту, наявності дренажу й армування. Легші ґрунти й вища гідроізоляція сприяють меншій товщині.

Критично важливо забезпечити зовнішню гідроізоляцію таких стін — за ДБН В.2.1-10 вона має запобігти проникненню ґрунтових вод. Для цього, як правило, застосовують мембранні матеріали, обливні матеріалу чи дренажні профілі з зовнішньої сторони. Армування складається з горизонтальної й вертикальної сіток; вертикальна арматура сприймає згинальні напруги.

Типи монолітних перекриттів

Безбалкова плоска плита — найпростіший вид; монолітна залізобетонна плита, яка спирається безпосередньо на колони чи стіни без жодних видимих балок. Товщина орієнтовна 180–250 мм для житлового навантаження. Це рішення естетичне й легко у виконанні, але вимагає більшого армування для сприйняття моментів біля опор.

Балкова монолітна плита містить видимі або приховані бетонні балки, що переносять навантаження на колони. Це дозволяє скоротити товщину плити за рахунок жорсткості балок. Часто застосовується, коли прольоти великі (7–10 м) або навантаження значне.

Кесонна (ребристо-коробчата) плита — структура з ребер й порожнин, що знижує масу й матеріалоємність, зберігаючи жорсткість. Використовується рідше в житловому будівництві й більш типова для спеціальних об’єктів.

Вибір типу залежить від прольотів, навантажень, естетичних вимог і економіки.

Опалубка перекриттів і стійки

Монолітне бетонування неможливе без опалубки — тимчасової конструкції, що утримує рідкий бетон до його твердіння. Для перекриттів типово застосовують:

  • Телескопічні гвинтові стійки — виконавчі вертикальні елементи, що підтримують палубу; дозволяють точно регулювати висоту й швидко монтуються й демонтуються.
  • Ригелі (гоління) — горизонтальні балки, опиральні на стійки, до яких кріпиться палуба.
  • Палубні листи (фанера, металеві щити) — поверхня, яка безпосередньо контактує з бетоном.

Опалубка повинна витримати не лише вагу свіжого бетону, але й тягнення під час бетонування, вібрування й обслуговування робітників. Розраховується за ДБН В.2.6-98. Розпалублення виконується тільки після того, як бетон досяг нормативної міцності (орієнтовно 70–100 % від 28-денної класичної міцності), залежно від конструкції й умов твердіння.

Армування й орієнтовні товщини

Монолітні конструкції армуються сталевою арматурою класів А400С, А500С або еквівалентних.

Для монолітних перекриттів під час житлового навантаження типова товщина 180–250 мм; точне армування розраховується методом граничних станів за ДСТУ Б В.2.6. Основна арматура розташовується в розтягнутій зоні плити й працює на згин.

Колони армуються поздовжною арматурою (кілька стержнів діаметром 12–20 мм), скріпленої спіральними або прямокутними хомутами з кроком 100–200 мм. Хомути запобігають продавлюванню арматури під час бетонування й забезпечують стійкість під навантаженням.

Стіни мають горизонтальну й вертикальну сітку арматури (зазвичай діаметр 8–12 мм, крок 150–200 мм в обох напрямках). Сітки розташовуються біля кожної поверхні стіни з захистом бетону 30–40 мм.

Послідовність зведення поверх за поверхом

Типовий цикл будівництва одного поверху складається з таких етапів:

  1. Монтаж опалубки — влаштування стійок, ригелів, палубних листів за проєктними позначками висоти.
  2. Провірка опалубки — контроль розмірів, плоскості, жорсткості й безпеки конструкції.
  3. Армування — укладання арматури за проєктними кресленнями, її кріплення й фіксація захисного шару бетону.
  4. Бетонування — подача й укладання бетону суміші, рівномірне розподілення й вібрування для ущільнення.
  5. Твердіння й витримка — утримання опалубки протягом 7–14 днів (залежно від температури й класу бетону) до досягнення робочої міцності.
  6. Розпалублення — обережне розбирання опалубки без ударів й знущання над бетоном.
  7. Перехід на наступний поверх — після розпалублення опалубка переміщується вгору, цикл повторюється.

Між окремими етапами можливі технологічні паузи для твердіння, прибирання й підготовки. Типовий темп — один поверх на 10–14 днів за сприятливих умов.

Для детальних рекомендацій щодо розмірів конструкцій, опалубки й армування звертайтесь до фахівців: монолітні стіни та перекриття під ключ у Києві й області виконує БМК Місто Груп.

Повна версія сторінки ↗

Монолітні фундаменти та конструкції в Києві й області — БМК «Місто Груп», тел. +38 067-230-56-73.